ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

З набуттям незалежності в Україні розпочалася реалізація нової соціально-економічної моделі розвитку. Цей процес супроводжувався соціальними потрясіннями та кризами в різних сферах життя суспільства. Початок 90-х років минулого століття охарактеризувався ще однією надзвичайно складною проблемою. Повсюдно відмічалося різке зростання злочинності, особливе занепокоєння викликало те, що вона дедалі виразніше набувала організованих форм. На тлі загострення криміногенної обстановки, значного поширення набували корупційні злочини, хабарництво, народжувалось особливо небезпечне явище, що загрожувало національній безпеці держави, – зрощування криміналітету з державним апаратом. Усе це заважало нормальному розвитку соціально-політичних процесів та економіки країни, формувало її негативний імідж серед зарубіжних партнерів.

♦  ♦  ♦

Така ситуація спонукала до пошуку нової стратегії протистояння нехарактерним для країни в минулому викликам кримінального світу та створення правового поля для її реалізації. Наслідком цієї роботи став прийнятий у червні 1993 року Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. Вперше за історію протидії злочинності в Україні в ньому було реалізовано ініціативу Постійної Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку і боротьби зі злочинністю, яку на той час очолював Я. Ю. Кондратьєв, щодо створення спеціальної структури, яка б здійснювала науково-аналітичне супроводження діяльності відповідних державних інституцій у процесі виконання ними завдань, пов’язаних із протидією організованій злочинності та корупції. Проте  діяти вона почала лише через півтора року. Спочатку Президент України видав Указ від 18 червня 1993 року № 218/93 “Про Координаційний комітет з питань боротьби зі злочинністю”, який став першим кроком до реалізації на практиці державної політики протистояння організованій злочинності. Діяльність Комітету зосереджувалася переважно на координації зусиль різних державних інституцій щодо протидії злочинності загальнокримінальної спрямованості, що не повною мірою охоплювало різноманіття кримінальних проявів, які демонстрували організовані злочинні угрупування.

Однак у кримінальному середовищі дедалі активніше почали проявлятися нові тенденції. Зокрема спостерігалася серйозна трансформація протиправних проявів у нові, більш жорстокі форми реалізації злочинних намірів. Набули бурхливого розвитку нехарактерні для нашої країни напрями злочинної діяльності: наркобізнес, відмивання “брудних грошей”, торгівля людьми і незаконна трансплантація органів, кіберзлочинність, корупція та інші. Все це спонукало до корегування діяльності Координаційного комітету, уточнення його завдань з урахуванням криміногенної ситуації в країні. У зв’язку з цим  26 листопада 1993 року  Президентом України було видано Указ № 561/93 “Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю”. А згодом, за ініціативою першого заступника голови Комітету В. В. Дурдинця, було реалізовано ст. 21 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та Указом Президента України від 1 грудня 1994 року № 714/94 створено Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю (МНДЦ) при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Головними завданнями МНДЦ на той час стало проведення наукових досліджень, вивчення криміногенної обстановки та прогнозування можливих ризиків і тенденцій їх розвитку у сфері забезпечення правопорядку в державі. Крім цього,  МНДЦ здійснював науково-аналітичне супроводження діяльності Координаційного комітету та інших державних інституцій, на які було покладено функцію реалізації державної політики в правоохоронній сфері.

У подальшому напрями діяльності МНДЦ розширювалися, а його завдання уточнювалися. Так, на виконання Указу Президента України від 6 лютого 2003 року № 84
“Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” МНДЦ почав здійснювати моніторинг національного та зарубіжного законодавства, вивчати міжнародний досвід і сучасні технології ефективного ведення боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

У зв’язку з ліквідацією Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України Указом Президента України від 24 жовтня 2006 року
№ 895/2006 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 вересня 2006 року “Про стан виконання статті 4 Указу Президента України від 8 лютого 2005 року № 208 “Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України” Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю був підпорядкований Раді національної безпеки і оборони України (РНБО України).

Згодом Указом Президента України від 26 лютого 2007 року № 144/2007 затверджено нове Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю, в якому, зокрема, визначено, що МНДЦ є робочим органом при РНБО України, який здійснює вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю, що мають міжгалузевий характер, забезпечує науково-аналітичне та прогнозне супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України з цих питань. А Указом Президента України від 11 травня 2012 року № 309/2012 до зазначеного Положення внесено деякі зміни і уточнено завдання МНДЦ.

Сьогодні МНДЦ має достатній потенціал для забезпечення науково-аналітичного  і прогнозного супроводження різних напрямів правоохоронної діяльності. Переважна більшість працівників МНДЦ володіють значним досвідом практичної роботи в органах МВС України, СБ України, Апарату РНБО України,  Генеральної прокуратури України, Національної поліції України. Усе це дозволяє більш ефективно використовувати набутий практичний досвід при підготовці рекомендацій щодо впровадження здобутків вітчизняних і зарубіжних дослідників, у сфері протидії організованій злочинності та корупції.

На сучасному етапі МНДЦ здійснюється діяльність за багатьма напрямами, серед яких, у першу чергу, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Крім цього МНДЦ постійно проводиться аналіз і прогнозування трансформації організованої злочинності у державі в умовах інформатизації  та глобалізації; розроблення та подання пропозицій щодо критеріїв оцінки криміногенної ситуації в Україні, щодо забезпечення в умовах інформатизацій та глобалізацій захисту національних інтересів України у сфері боротьби з організованою злочинністю, а також пропозицій щодо сценаріїв реагування на кризові ситуації у цій сфері.

Працівники МНДЦ також беруть участь у розробленні проектів рішень Ради національної безпеки і оборони України, концепцій, комплексних загальнодержавних програм, нормативно-правових актів, пропозицій та практичних рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю.

Одним із важливих напрямів діяльності МНДЦ є виявлення та дослідження основних тенденцій щодо транснаціональної організованої злочинності, загроз і ризиків у цій сфері для розвитку суспільно-політичних та соціально-економічних процесів в Україні та розроблення науково обгрунтованих пропозицій щодо нових форм та методів боротьби з організованою злочинністю, методичних рекомендацій для державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю з урахуванням міжнародного досвіду.

Значний особистий внесок у становлення та розвиток МНДЦ, як робочого органу Ради національної безпеки і оборони України, внесли:
Кондратьєв Ярослав Юрійович, генерал-полковник міліції, Керівник Міжвідомчого науково-дослідного центру з дня його заснування до квітня 2005 року
Романюк Богдан Васильович, генерал-лейтенант міліції, з жовтня 1997 року – перший заступник Керівника Міжвідомчого НДЦ, з березня 2007 року по травень 2012 року – Керівник Центру
Юрченко Олександр Михайлович, генерал-майор, Керівник Центру з травня 2012 року
Гребенюк Максим Васильович, Керівник Міжвідомчого НДЦ  з жовтня 2015 року
Заступники Керівника Центру:
Камлик Микола Ілліч
Левковський Володимир Федорович
Шепетько Сергій Анатолійович.
Особи, які отримали вище офіцерське звання:
Войцеховський Олександр Володимирович, генерал-лейтенант міліції
Коваленко Валентин Васильович, генерал-лейтенант міліції
Сущенко Віктор Дмитрович, генерал-майор міліції, Перший заступник
Горбачевський Віталій Якович, генерал-майор міліції
Гіда Олександр Федорович, генерал-майор міліції
Дульський Олександр Олександрович, генерал-майор міліції
Данильчук Олександр Арсентійович, генерал-майор
Рогатюк Ігор Володимирович, державний радник юстиції 3-го класу
Доктори юридичних наук В. Я. Горбачевський, В. В. Коваленко, О. В. Копан,
Т. А. Гуржій, В. О. Глушков, М. А. Погорецький, О. Г. Кальман, К. І. Бєляков
Заслужений діяч науки і техніки України М. А. Погорецький
Заслужені юристи України Б. В. Романюк, І. В. Бондаренко, В.П. Шеломенцев.

Офіційний веб-сайт
© Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.
Усі права на матеріали, що розміщені на сайті охороняються відповідно до законодавства України.